5 КЛАС. Урок 1. Церква. Храм. Обряд. Традиція

З будинку молитви принось дух молитви і в свій будинок.

Святитель Філарет (Дроздов), Митрополит Московський

Перші люди Адам і Єва мали храм, створений Самим Богом.

І насадив Господь Бог рай в Едемі на сході, і там оселив людину, що її Він створив.

Для перших людей Едемський сад був храмом, де вони могли спілкуватися з Богом, Господь являвся їм "в раю під час прохолоди дня" і розмовляв з ними.

Гріхопадіння привело людини до втрати раю і Царства Божого, а позбавлення первозданної святості унеможливило його спілкування з Богом "обличчям до обличчя".

Отримавши від Бога обітницю про прийдешнє явлення Спасителя, перші люди прийняли той образ богослужіння, дія якого вказувала на те, що здійснить для людини Господь Ісус Христос.

Богослужіння проходило прямо під відкритим небом у вигляді принесення жертви від плодів землі або тварин.

При цьому не здійснювалися особливі обряди у вигляді читання встановлених молитов або співу священних гімнів. Кожен підносив свої думки до Бога в тій формі, в якій підказувало йому серце.

Перший рукотворний храм з'явився у другому тисячолітті до Різдва Христового в той час, коли ізраїльський народ на чолі з пророком Мойсеєм знаходився на шляху в Землю Обітовану.

Ізраїльський народ потребував духовного просвітлення та зміцнення після довгого перебування в язичницькому Єгипті. І Господь повелів Мойсеєві створити в єгипетській пустелі особливий переносний храм - скинію.

Скинія робилася не з каменю чи дерева, а з лляної і бавовняної тканини. Вона була влаштована у вигляді намету або шатра, щоб під час мандрування по пустелі перенесення храму з місця на місце не викликало труднощів. У ній розміщувалася найбільша святиня народу ізраїльського - Ковчег Завіту, в якому знаходилися скрижалі, дані пророку Мойсею.

Через чотири століття цар Давид встановив Ковчег Завіту в наметі в Єрусалимі. Ця скинія вважалася першим нерухомим храмом єврейського народу.

Цар Давид жив у цей час в чудовому кедровому палаці. Він ясно усвідомлював невідповідність жител царя земного і Царя Небесного. "Ось я сиджу в кедровому домі, а Божий ковчег знаходиться під шатром", - журився Давид. Він прийняв благе рішення побудувати для Бога величний кам'яний храм, гідний Його Імені. Але Господь сказав йому: "Ти не збудуєш храму, тому що ти багато воював і пролив багато крові. Побудує його твій син, який буде царем після тебе".

Син царя Давида Соломон виконав заповіт батька. Споруджений на горі Моріа храм був таким, яким хотів бачити його Давид - "піднести його на славу і велич для всіх країв". Він був не дуже великий за розміром, але дивної краси.

Також, як і похідна скінія, храм царя Соломона мав три відділення: двір, святилище і Святая Святих. Двір був розділений на дві частини - внутрішня призначалася для священиків, а зовнішня - для народу. У внутрішньому дворі знаходилися приналежності для жертвопринесення. Найбільш вражаючим було мідне море - величезний мідний чан для обмивання священиків. Він стояв навпроти мідного жертовника або вівтаря всепалень.

В передню частину Храму - святилище - дозволялося входити тільки священикам. Посеред святилища стояв кедровий жертовник, викладений золотом. На ньому вранці і ввечері кадили.

Святая Святих відокремлювалася від передньої частини Храму подвійними викладеними золотом дверима з оливкового дерева. Усередині кімнати стояв Ковчег зі скрижалями Мойсея. Святая Святих була місцем, де Бог зустрічався з людиною. Сюди міг входити тільки первосвященик один раз на рік - у День очищення. Протягом усієї історії єврейського народу Єрусалимський храм аж до свого руйнування був єдиним храмом, який відвідували віруючі в певні дні року.

Наприкінці шостого століття до Різдва Христова вавилонський цар Навуходоносор захопив Єрусалим і забрав значну частину храмових скарбів, а потім і повністю зруйнував Храм. Для мешканців Юдеї втрата Храму стала трагедією, але пророки Єремія і Єзекиїль, пророкуючи його відновлення, вселили в ізраїльський народ надію. Ці пророцтва справдилися через сімдесят років. Новий Храм носив назву Храму Зоровавеля і простояв більше 500 років.

В 70-у році, коли Юдея підняла заколот проти влади римської Імперії, Єрусалим і Храм були зруйновані вщент. Римські війська на чолі з полководцем Титом Флавієм жорстоко розправилися з євреями.

Покинувши Єрусалим християни принесли проповідь про Воскреслого Спасителя язичницьким народам. Поширення християнської віри серед язичників викликало гоніння на християн, тому богослужіння стали відбуватися в катакомбах, підземних приміщеннях, які стали прообразом перших християнських храмів.

Християнин ще тут, на землі, повинен вважати себе громадянином небесним.

Преподобний Макарій Великий

Запитання (5/1/1):

Яким був перший храм в історії людства? Що було храмом для Адама і Єви? Місцем зустрічі з ким є храм?
У зв`язку із чим змінився первозданний храм? Як тепер люди намагалися зустрічалися з Богом?
Чому саме жертвоприношення стало образом служіння Богові? Прообразом якої великої жертви було старозавітне жертвоприношення?
Коли з`явився перший рукотворний храм? Як він називався?
Яка святиня перебувала у першому переносному храмі?
В якому місті землі обітованої і яким царем був встановлений постійний храм-скинія?
Який цар збудував величний і багато оздоблений храм?
Скільки частин мала скинія? Скільки кам`яний храм? Як вони називалися?
Що знаходилося у внутрішньому дворі храму?
Що знаходилося у Святилищі і хто там міг перебувати?
Що знаходилося у Святая Святих? Хто і як часто міг туди входити?
Чи були інші храми, крім Єрусалимського (до його зруйнування)?
Хто зруйнував Єрусалимський храм?
Які пророки провіщали відновлення Єрусалимського храму?
Чи справдилися ці пророцтва? Коли?
Скільки простояв оновлений Єрусалимський храм?
Ким і коли (до чи після Різдва Христового) був зруйнований другий храм?
Як переселенці з Єрусалима просвіщали язичницькі народи?
Чому перші християнські церкви були катакомбними?

(відповіді на питання висилати

через форум або контактну форму сайту)

Храм і його будова. Частина 2

Вступивши в храм, ви як би залишаєте за собою землю і вступаєте в земне небо, залишаєте час і вступаєте у вічність.

Святий праведний Іоанн Кронштадтський

Історія старозавітного єрусалимського храму закінчилася в той час, коли римський полководець Тит Флавій жорстоко придушив повстання єврейського народу і повністю зруйнував Єрусалим. Виповнилося пророцтво Ісуса Христа про руйнування храму Єдиного Бога, що було провіщено учням напередодні Його Хресної смерті. Місце, де стояв храм, за римським звичаєм переорали плугом, так що не залишилося тут каменя на камені.

Євреї, серед яких були і перші християни, втекли від завойовників і розсіялися по язичницькій Римській імперії. Ховаючись від переслідувань, у перші століття християни створювали підземні притулки, або катакомби, що стали одночасно і могилами мучеників, і храмами, де відбувалися богослужіння.

Катакомби поділялися на галереї, кімнати і церкву. Галереями називалися вузькі і довгі коридори, в яких знаходилися поглиблення для поховань. Галереї вели в кімнати, призначені для молитви. Церквою служила кімната, розділена на дві частини: приміщення, в якому стояли молільники, і вівтар. У кожній церкві обов'язково була одна або кілька гробниць з тілами мучеників, які і були престолами.

Наземні християнські храми вперше з'явилися в часи правління імператора Костянтина Великого, який дарував мир і торжество християнській Церкві. Найпоширенішою формою храму стала базиліка. У Римі базиліками називалися громадські будівлі, призначені для торговельних угод і виголошення публічних промов. Багато хто з них були віддані християнам для здійснення богослужінь.

Зовнішній вигляд базиліки нагадує зруйнований Єрусалимський храм. Це проста прямокутна будівля, що має внутрішній двір, або атріум. Так само, як і у дворі храму Соломона, тут поміщався басейн з водою для омивання віруючих, що входили в храм. Внутрішній інтер'єр базиліки ділився рядами колон на три зали. У найбільшому, центральному, розташовувалося підвищення для священнодійства - вівтар.

Пізніше стали будувати базиліки хрестоподібної форми з куполом у центрі хреста, що символізвав небесне склепіння. Вони були прообразом найбільш величного християнського храму - Софійського собору в Константинополі.

Задум художників і архітекторів цієї споруди спирався на ідею християнського богослів'я. Згідно з ним, краса і велич храму - це земне відображення небесної, божественної краси.

Один із знаменитих візантійських імператорів - Юстиніан - подібно біблійному царю Давиду вирішив побудувати храм, який своїми розмірами і пишністю затьмарив би всі створені раніше.

Імператор досяг поставленої мети. Споруджений ним храм перевершив своєю величчю знаменитий храм в Єрусалимі, побудований царем Соломоном.

Коли Юстиніан, увійшовши до храму в день його освячення, вигукнув: "Хвала Тобі, Господи, що сподобив мене вчинити таку справу!"

Вершина візантійського зодчества - храм Святої Софії, споруджений в шостому столітті, став зразком для багатьох храмів в усьому православному світі. Софійські собори в Києві та Новгороді з'явилися гідним продовженням на Русі традицій візантійського мистецтва.

Будівля храму завершується куполом. Своєю формою він нагадує про світ горній, куди всіма думками і бажаннями повинні прагнути віруючі.

Храми увінчуються одним, трьома, п'ятьма або тринадцятьма куполами. Один купол споруджується в ім'я Єдиного Глави Церкви - Ісуса Христа; три - у славу Святої Трійці; п'ять глав - на згадку Христа і чотирьох євангелістів, а тринадцять - на честь Христа і дванадцяти апостолів.

На Русі, за традицією, купола зводилися у вигляді цибулини. Ця особлива форма - прообраз палаючої свічки, подібно якій душа, молячись, спрямовується вгору, у світ Горній, до Небесного Отця.

Коли віруючий стоїть у храмі, його погляд звернений до вівтаря, розташованого в східній частині храму. Саме зі Сходом пов'язані всі сподівання і надії християн. За переказами, там був рай - перший храм праотців. На сході народився Месія Христос, іменований в богослужінні Сонцем правди і Світлом Істини, який висвітлює шлях у Царство Небесне.

Християнський храм - скарбниця благодаті й училище благочестя.

Архієпископ Філарет Чернігівський

Запитання (5/1/2):

Коли і ким був зруйнований Старозавітний Єрусалимський храм? Чиє провіщення про долю Єрусалимського храму збулося?
Що зробили римляни з місцем де стояв Єрусалимський храм?
Що сприяло розсіянню перших християн по язичницькому світу?
Якими і чому були перші християнські храми?
Чим односно були християнські катакомби: церквою і... ?
Що було престолом у перших християнських церквах?
Коли і завдяки кому з`явилися перші наземні храми?
Якою була найпоширеніша форма перших наземних християнських храмів?
За якого імператора і де був збудований храм Святої Софії?
Який київський храм збудований за зразком візантійського храму Святої Софії?
Що символізує купол храму? Скільки куполів (бань) може увінчувати храм? Що символізує їх кількість?
Яка форма храму була традиційною на Русі і що вона символізувала?
Чому вівтар у християнському храмі традиційно орієнтується на Схід?

(відповіді на питання висилати

через форум або контактну форму сайту)

Храм і його будова. Частина 3

Храми потрібні не Богу, Престол Якого - небо і підніжжя - земля, а нам вони потрібні.

Архієпископ Іоанн Шанхайський

Досконалість форм православного храму, в яких ясно простежується ідея про порятунок і безмежну любов Божу до своїх створінь, не залишає байдужим жодного, хто проходить повз нього. Кожна деталь християнського храму розповідає нам, який величний, і в той же час досяжний горній світ для істинно віруючої людської душі.

Влаштування храму - це своєрідний гімн красі і премудрості створеного Богом світу. Він виражений в єдності трьох областей: земної, небесної і Божественної. Звідси найпоширеніший тричастний поділ храму: притвор, власне храм і вівтар. Вівтар знаменує собою область буття Божого, середня частина - область горнего Ангельського світу (духовне небо) і притвор - область земного буття.

Після гріхопадіння людини Царство Боже було закрито для нєї. В старозавітному храмі область буття Божого символізувала Святая святих, куди ніхто не міг входити, крім первосвященика один раз на рік з кров'ю очисної жертви. Первосвященик був прообразом Христа, і ця дія його знаменувала людям, що прийде час, коли Христос, через пролиття Своєї крові, стражданнями на хресті відкриє Царство Небесне для всіх.

Історія вівтаря православного храму сходить до тих ранніх часів християнства, коли в катакомбних храмах під землею ставилась, як святиня, кам'яна гробниця з останками святого мученика. На цій кам'яній гробниці в катакомбах відбувалося Таїнство Євхаристії - перетворення хліба і вина в Тіло і Кров Христові.

Слово "вівтар" походить від латинського "alta ara" що означає "піднесене місце". Вівтарі християнських храмів влаштовуються на деякому підвищенні по відношенню до іншої частини храму. Це правило бере свій початок ще з глибокої давнини і дотримується донині.

Першу і найважливішу частину вівтаря становить святий престол. Престол для храму - те ж, що Церква для світу. Як знамення Єдиного Бога Вседержителя, що є центром всякого тварного буття, престол розташовується тільки в центрі вівтарного простору. Він символізує і Гріб Господа Ісуса Христа, в якому покоїлося Його Тіло до моменту Воскресіння, а також і Самого Господа, що лежить у Гробі. Чотирикутна форма вказує на Четвероєвангеліє, що містить всю повноту вчення Спасителя, і те, що всі чотири сторони світу, все люди призиваються до спілкування з Богом в Святих Таїн.

Відповідно до традиції в східній стіні вівтаря із зовнішнього боку храму влаштовується півкруг - абсида. Впритул до середини абсиди споруджується піднесення, де розташоване крісло для єпископа, як знамення трону, на якому невидимо сидить Господь Вседержитель. Ця частина храму іменується горнім місцем. Архієрей, під час сидіння або стояння на горньому місці, зображує Самого Ісуса Христа, а священики, що служать з ним - святих апостолів. У перші століття християнства горнє місце в храмах користувалося особливим шануванням. Священномученик Петро, що правив Церквою в Олександрії, протягом усього свого життя так і не посмів зійти на сходи горнього місця, кожен раз бачачи на ньому блискуче світло і відчуваючи якусь Божественну силу.

У вівтарі храму зазвичай є особливий світильник із семи гілок, який розташовується з східного боку престолу перед горнім місцем. Семисвічник знаменує собою райське древо життя, а число лампад - сім таїнств Православної Церкви, тих благодатних дарів Святого Духа, які виливаються на віруючих завдяки викутній Жертві Ісуса Христа.

У північно-східній частині вівтаря, ліворуч від престолу знаходиться жертовник, який за зовнішнім виглядом подібний до престолу, а за розмірами буває менше його. Свою назву це місце вівтаря отримало від того, що на ньому відбувається проскомидія, перша частина Божественної Літургії, під час якої хліб і вино особливим чином готується для подальшого Таїнства. В деяких випадках при богослужінні жертовник нагадує нам печеру, в якій народився Ісус Христос. А в деяких - гору Голгофу, на якій він був розп'ятий.

Вівтар, як правило, має три вікна, що символізують Троїчне світло Божества. Внаслідок звершеного в ньому Таїнства Євхаристії вівтар немовби повторює собою ту прибрану світлицю, де відбулася Таємна Вечеря перед хресною смертю Ісуса Христа. Святість цього місця настільки велика, що в давнину вхід у вівтар був суворо заборонений будь-кому з мирян, як жінкам, так і чоловікам. Згодом у вівтар стало дозволено входити церковнослужителям у сані іподиякона, читця, вівтарника або черницям жіночих монастирів, які допомагають у дотриманні цього святого місця в належному стані.

Православний храм - це набагато більше, ніж будинок молитви,

це цілий світ, ... зібраний воєдино благодаттю, таємничо преображений у соборне тіло Христове.

Е. Н. Трубецькой

Запитання (5/1/3):

На які частини умовно поділяється храм?
Яку область буття знаменує собою вівтар?
Яку область буття знаменує собою середня частина храму?
Яку область буття знаменує собою притвор?
Що було прообразом вівтаря у старозавітному храмі?
Прообразом кого був первосвященик старозавітного храму?
Що слугувало вівтарем у катакомбній церкві перших століть християнства?
Як перекладається слово "вівтар" з латинської мови?
Що становить найважливішу частину вівтаря?
Що символізує престол?
Що означає чотирикутна форма престолу?
Що таке абсида?
Де розташовується крісло для єпископа і знаменням чого воно є?
Що називається горнім місцем?
Кого зображує собою єпископ на горньому місці, а кого священики, що служать з ним?
Що знаменує собою семисвічник? Що означає в ньому число лампад?
Як називається стіл, який знаходиться ліворуч від престолу і на якому в першій частині літургії особливим чином готується хліб і вино?
Скільки вікон зазвичай у вівтарі і що вони означають?
Яке святе історичне місце повторює вівтар, в якому звершується Таїнство Причастя?

(відповіді на питання висилати

через форум або контактну форму сайту)

Храм і його будова. Частина 4

Блажен, кого Ти обрав і наблизив, щоб він в оселях Твоїх.

Наситимось благами дому Твого, святого храму Твого.

Псалтир

Свята церква піклується про душу кожного, хто прийшов у храм, і вчить нас основам нашого спасіння не тільки через богослужіння та таїнства, але й через устрій православного храму. Кожний священний предмет, що знаходиться у вівтарі, має своє символічне і богослужбове значення, через яке ми дізнаємося глибину премудрості і любові Божої до всіх, хто приходить до храму.

На престолі знаходяться декілька священних предметів. Це антимінс, Євангеліє, дарохранильниця, один або кілька напрестольних хрестів.

Антимінс - це освячений архіеерем чотирикутний шовковий плат із зображенням на ньому положення в труну Ісуса Христа, знарядь Його кари і чотирьох євангелістів по кутах. Без нього не можна здійснювати Божественну Літургію.

За своїм значенням Антимінс дорівнює престолу. У перекладі з грецької мови слово антимінс означає "замість престолу".

У перші століття християнства, коли вчинення богослужіння переслідувалося, Таїнство Євхаристії могло відбуватися в приватних будинках, печерах і навіть під відкритим небом. В антимінс вкладається частинка мощей святого, так як в перші століття християнства літургія відбувалася на гробницях мучеників.

На складений антимінс на престолі кладеться Святе Євангеліє, що називається напрестольним, яке знаменує собою Господа Ісуса Христа. Євангеліє означає "блага вість", звістка про Воскресіння і наше спасіння. Напрестольне Євангеліє прийнято прикрашати коштовним окладом, на якому зображується образ Воскресіння Христового, або Зішестя в пекло.

На престолі завжди знаходиться дарохранильниця. Це особлива посудина, призначена для зберігання Святих Дарів - Тіла і Крові Господа Ісуса Христа. Святі Таїни, що знаходяться в ній, призначені для причастя хворих, не здатних самостійно прийти до храму для участі в Таїнстві Євхаристії.

Дарохранильниця, за звичаєм, робиться у вигляді церкви, в старовину називалася "Єрусалими" або "Сіони". Усередині цієї посудини в гробниці - особливому шухлядці, покладаються приготовлені у Великий четвер Святі Дари.

Напрестольний хрест з розп'яттям є також одним з найістотніших приладдь престолу. Хрест це не тільки символ Спокути, але й запорука любові до нас Христа Спасителя, і тут на Святій Трапезі - престолі він довершує всю символіку нашого спасіння.

Середня частина, що символізує горній, ангельський світ, є найбільшою частиною храму. Також вона знаменує область земного буття - світ людей, але вже освячений і виправданий - Царство Боже на землі. Частина храму, що означає земний світ неодмінно повинна відділятися від області буття Божого, яке символізує вівтар. Підвищення вівтаря дотримувалося з давніх часів і збереглося до наших днів. Але поступово вівтар став відділятися особливою перегородкою. Вона отримала назву - "іконостас".

Іконостас має важливе богослужбове значення, а також вчить віруючих основам християнського богослов'я.

У центрі іконостасу розташовуються Царські Врата - двостулкові, особливо прикрашені двері, розташовані навпроти престолу. Свою назву Царські Врата отримали завдяки своєму призначенню у Божественній Літургії. Господь Ісус Христос невидимо проходить через них під час входів з Євангелієм, в запропонованих Чесних Дарах під час Великого Входу.

Зліва від царських врат завжди розміщується ікона Божої Матері, праворуч - ікона Ісуса Христа. Відразу за іконою Спасителя розташований образ того святого або священної події, в ім'я якого освячений престол даного вівтаря. Ця ікона називається місцевою або храмової.

Над Царськими вратами ми бачимо образ Тайної Вечері, що означає початок і основу Церкви та її найголовніше Таінство - Причастя Тіла і Крові Христових.

Іконостас не закриває вівтар від молільників у храмі. Він розкриває для них духовну сутність всього, що відбувається у вівтарі та в Церкві Христовій. Образи іконостасу, як і всього православного храму, відкривають людині Царство Боже, яке є тут з особливою силою, вони створюють особливі сприятливі умови для зустрічі і спілкування людини з Богом.

Заходь до церкви, як до Божого.

І перебувай у храмі ... з свідомістю присутності Божої,

віддаляючись всякої вольності і розбещеності.

Преподобний Никон Оптинський

Запитання (5/1/4):

Чи випадкові предмети, що знаходяться у вівтарі?
Що знаходиться на престолі?
Що таке антимінс?
Що означає антимінс у перекладі з грецької мови?
Що вміщує в собі антимінс і чому?
Як називається Євангеліє, що лежить на престолі, зверху чого воно кладеться і що знаменує собою?
Що зберігається дарохранильниці? Для кого там зберігаються Святі Дари? Коли вони освячуються?
Символом чого є напрестольний хрест?
Що символізує середня частина храму?
Що таке іконостас і яка його функція?
Як називаються центральні врата іконостасу? На що вказує їхня назва?
Які ікони розміщуються ліворуч і праворуч царських врат?
Де розташовується храмова ікона?
Яка ікона розташовується над царськими вратами?
Що відкривають людині образи іконостасу?

(відповіді на питання висилати

через форум або контактну форму сайту)

Джерело

Додаткові файли для скачування:

robochiy-zoshit.-urok-5-1.docx (38 кБ)

Версія для друку

‹‹ 5 КЛАС. Урок 1. Церква. Храм. Обряд. Традиція

Зміст

5 КЛАС. Урок 3. Служба Божа ››