Обрати школу:

Діти правлять світом

 

 

Любі діти!

Вам подобається світ, в якому ви живете?

Правда ж, здорово! Цікаво і весело! Можна гратись, можна навчатись, читати чи малювати. Що заманеться!..

Все так. Але якщо придивитись трошки уважніше?..

Щось іноді засмучує ваших батьків... Якісь неприємні новини чуються з телевізора... Хтось постраждав від нападників, хтось жаліється на несправедливість у суді, на недбальство лікарів або байдужість великих начальників... Іноді взагалі кажуть, що цей світ довго не протягне...

Це ж той же самий світ, в якому ви живете зараз і в який вам треба буде ступити завтра!..

Щось там, в цьому дорослому світі, не все так, як треба... Може вони, дорослі, просто не знають, як має бути? Може, їм треба підказати?.. Ви б всього цього неподобства точно не допустили б!..

То давайте, і справді, допоможемо дорослим! Вони живуть там за своїми правилами. Але ж Господь Ісус Христос не даремно всім дорослим сказав рівнятися на дітей? Значить, вам є чому повчити великих і розумних!

Тільки треба поставитись до цього серйозно. Якщо це буде гра, ви не зможете їм допомогти, і не зможете врятувати світ по-справжньому... Нагадайте дорослим, що має бути головним, без чого не можна жити.

Уявіть, діти, що кожний з вас - директор світу і все у ваших руках. Почніть змінювати світ на краще, наведіть, нарешті, лад - так, щоб справді всім у цьому світі було добре, щоб не було ображених чи нещасних. Хіба це так складно?!..

 

Пишіть нам, любі діти, до ваших слів мають прислухатися!

Ваші поради президентам, міністрам, дипломатам, військовим генералам, директорам шкіл, керівникам підприємств, бізнесменам, зіркам шоу-бізнесу,

та багатьом іншим,

ми опублікуємо на сайті, щоб всі побачили, що 

жити в мирі і любові - справді просто!

__________________________________________________________________________________________

 

ЗМІНЮЄМО СВІТ НА КРАЩЕ:

 

ПЕТРИК Святослав (13 років):

Мабуть, кожна друга людина на Землі намагається змінити світ на краще. Але не у всіх це виходить. Якщо б батьки віддавали своїх дітей у недільні школи, дітям було б легко орієнтуватися у житті. Я та мій брат (Вітя) ходимо туди і вчимо Закон Божий - як треба жити і що робити, коли тобі погано.

Щоб змінити світ, треба допомагати людям і вчити їх, як це робили учні Божі. Хто не хотів би вірити у Бога Ісуса Христа, треба не чіпати їх, а, навпаки, допомагати і проповідувати їм, як це робили апостоли. Сподіваюся, це збудеться і Бог допоможе нам.

9 березня 2012 р.

 

ОХРІМЕЦЬ Філіп (9 років):

Коли б я був президентом, то я б відкривав школи і лікарні. Церкви будував би і давав допомогу бідним стареньким.

 

ОХРІМЕЦЬ Андрій (9 років):

Якби я був президентом, я б дав всім людям по 1000000. Вони б купили собі дім, їжу, комп`ютер.

 

ЛАВРІНЕНКО Вероніка (11 років):

Треба, щоб у старих людей була власна людина, яка буде доглядати старих людей і допомагати їм БЕЗКОШТОВНО!!!

Ще треба допомагати людям, які живуть на вулиці. Тому що вони такі самі, як і багаті. Тільки люди, які живуть на вулиці, душевно дуже багаті люди.

 

ЯЦКІВ Антон (12 років):

Якщо б я був президентом, я б підвищив пенсії до 5000 євро.

Я б людям, які не знають рідної мови, заборонив би жити в Україні.

Людей, які вбивають звірів, треба саджати в тюрьму.

Я заборонив би алкоголь.

Я раджу все це, і багато іншого, зробити нашому президенту Віктору Януковичу.

 

ЩИГОЛЬ Ілля (12 років):

Мене все влаштовує.

 

Як можна захищати честь, гідність і свободу власного народу?
Чи можна їх захищати зі зброєю в руках?

 

ХОМЕНКО Андрій:

1) Молитвою;
2) Ні. (16 лютого 2014 року)

 

ЙОСИФЧУК Ярослав:

Честь і гідність народу можна захищати зі зброєю в руках, якщо іншого виходу немає, але все ж краще це вирішити мирним шляхом і без жертв. Якщо людям кажуть бити таких самих людей, як вони, то перед ними постає вибір: захищати честь і гідність народу чи виконувати те, що їм накажуть їхні керівники. Людям потрібно не ворогувати між собою, а об`єднуватися заради тої мети, яка стоїть перед ними. Якщо використовувати зброю проти мирного населення, то ніколи не може привести до добра! (16 лютого 2014 року)

 

ЙОСИФЧУК Ірина:

На мою думку захищати честь і гідність зі зброєю в руках ні в якому разі не можна. Коли Ісуса Христа взяли в полон, Він казав: "Хто візьме меч, той від нього і загине". Захищати свою країну, честь і гідність народу можна і без зброї. Свобода народу - це насамперед віра. Люди вірять в те, що наша країна може бути кращою. Гарний приклад того, що захищати честь не можна зі зброєю, це люди, які стоять на Майдані. Але є люди, яким байдуже, що через їхню зброю помирають люди, що люди, які сподівалися на краще життя, більше його не побачать. Мені ніколи не подобалася та влада, яка бере зброю в руки. Потрібно захищати своє право і боротися за нього, адже блаженні гнані зі правду. Бог кожну хвилину підтримує нас. Всі люди борються за правду. І не тільки захід бореться, а й схід, південь і північ. Нехай хтось думає, що ми стоїмо марно, але це не так. Український народ до кінця буде боротися за правду. Бо у їхніх серцях живе віра, яка ніколи не згасає. (16 лютого 2014 року)

 

КОВАЛЬ Любомир:

На мою думку зброя, коли вона задіяна в поганих справах, тоді вона є небезпечною. Людина, яка може захищатися словами, є справжнім захисником народу. На жаль, є люди, які зневажають таких людей. Ці люди - миротворці. Тому потрібно, щоб таких людей було багато! Потрібно, щоб люди зрозуміли сенс мирного захисту. (16 лютого 2014 року)

 

ЯЦКІВ Антон:

Зі зброєю в руках, звичайно, можна, але не потрібно. Зброю потрібно застосовувати лише тоді, коли її застосовують проти нас. Захищати честь і свободу потрібно думкою. Цю думку потрібно донести до тих, від кого залежить честь і свобода. (16 лютого 2014 року)

 

ХАБАЛЬ Неля:

Я думаю, що зі зброєю в руках не варто захищати Україну. Можна це все вирішити мирним шляхом. Можна якось домовитись, тільки діалогом можна добиватися поставленої цілі. Зброю можна взяти тільки для захисту. Захищати честь, гідність можна і навіть потрібно за допомогою діалогу, а не насильства. (16 лютого 2014 року)

 

 

ШВЕДЕНКО Ліза:

Я думаю, що не можна, тому що треба захищати гідність мирним шляхом, без жертв. Ісус Христос казав: "Что візьме меч, той від нього і загине". В заповідях Божих написано: "Не вбий!" Тому народ повинен відстоювати свою думку мирними демонстраціями, мирним шляхом. А "Беркут" не повинен бити людей, які хочуть висловити свою думку! (16 лютого 2014 року)

 

МОТОВИЛОВЕЦЬ Настя:

Ні, не можна. Мені здається, що все можна вирішити і багатьма іншими способами. Те, як зараз вирішується проблема, це неправильно. Не обов`язково зразу ж братися за зброю. (16 лютого 2014 року)

 

ГЛИВІНСЬКА Катя:

Зброя? Це самий найбільший прояв слабкості! Ні, розумна людина так не чинить, а молиться з надією - жити без ВІЙНИ! Я проти цього! Хай молиться народ, а не "під меча лізе"! Геть звідсіль "збройна Війно"! (16 лютого 2014 року)

 

ЛАВРІНЕНКО Вероніка:

Я би не взялася за зброю. Люди мають спокійно вирішувати громадянські і політичні питання. Якщо людина береться за зброю, це говорить про слабкість її душі. Треба захищати свободу свого народу гідними вчинками, бути чесними. Якби увесь наш народ, в тому числі чиновники, були чесними людьми, піклувалися не про себе, а про державу, то б Україна була чудовою державою!!! (16 лютого 2014 року)

 

ЛАВРІНЕНКО Олександра:

Я вважаю, що треба помиритися. Не можна захищати зі зброєю, а треба поговорити. (16 лютого 2014 року)

 

ДОВГОШИЯ Юлія:

Захищати народ зі зброєю в руках не можна. Господь створив людину і тільки Він забирає життя. (16 лютого 2014 року)

 

ДОВГОШИЯ Назар:

На мою думку так не можна. Я думаю, що вони (вороги) підуть самі, якщо хочем, щоб такого не було. А найкраще: сховатись у храмі і молитись. Я ще хочу бути у Венеції, бо я хочу кататись у човні. (16 лютого 2014 року)

 

МАРТИНЮК Ліза:

Я вважаю, що не можна захищати честь, гідність і свободу зі зброєю в руках. (16 лютого 2014 року)

 

ХАБАЛЬ Олександр:

Ні, не можна! (16 лютого 2014 року)

 

БЕЛОУСОВА Анастасія:

Кожна віруюча людина повинна захищати себе не зброєю, а молитвою до Бога. Якщо крайні методи виходят з-під контролю (тобто молитва до Бога почута), то Бог скликає всіх до молитви, але якщо ті люди, які роблять інформацію лише для того, щоб збільшити податки, то вони помиляються. Воювати зі зброєю проти рідних неправильно! Наш захист - молитва! (16 лютого 2014 року)

 

ПОЛІЩУК Оксана:

Ні, не можна захищати народ зі зброєю в руках. Я хочу жити в Європі. Тому що там: чисто, виховані люди. (16 лютого 2014 року)

 

ХАБАЛЬ Неля:

Я думаю, що зі зброєю в руках не варто захищати Україну. Можна це все вирішити мирним шляхом. Можна якось домовитись, тільки діалогом можна добиватися поставленої цілі. Зброю можна взяти тільки для захисту. Захищати честь, гідність можна і навіть потрібно за допомогою діалогу, а не насильства. (16 лютого 2014 року)

 

ОХРІМЕЦЬ Філіп:

На мою думку треба захищати молитвою, а ще можна захищати ділом. Не можна захищатися зброєю, бійками, матюкатися. Так, на мою думку, не можна захищатись. (16 лютого 2014 року)

 

ДАНИЛОВА Марія:

Якщо б треба було, я би взяла зброю, але так, як зараз: міліція проти власного народу... Ні, так не можна!
Як би я захищала? Ну... це затяжне питання... Є молитва, нормальний президент, є народ, який за країну може віддати життя... Треба молитися, ось і все Нам допоможе Бог! (16 лютого 2014 року)

 

КОТЄНЄВА Інесса:

Я вважаю, що честь, гідність не можна вирішувати за допомогою зброї. Деякі люди повинні зрозуміти, що ненавистю не можна нічого зробити. Наша країна раніше була прекрасною, а тепер навіть страшно ходити вечором. Я не знаю, як би я захищала честь, це залежить від того, як будуть поводитись всі люди. Наша Честь ще більше, аніж сміливість. Кожна людина повинна захищати честь, це долг кожного киянина. (16 лютого 2014 року)

 

Старі люди

 

МИТКО Катя (11 років):

Старі люди дуже багато працювали, а їм дають дуже малі кошти. На ті кошти людина не може прожити, купити ліки. Багато бабусь виганяють на вулицю. Стареньким треба допомагати! Рішення: допомагати та годувати бідних!

 

МАЛИШЕВ Женя (15 років):

Для цього потрібні гроші. Наша держава дуже бідна.

 

ХОМЕНКО Андрій (8 років):

Потрібно підвищити літнім людям пільги.

 

ЛУКАШЕНКО Роман (11 років):

Якщо б я був президентом, я б збільшив пенсії людям похилого віку, а без цього мене все влаштовує.

 

ДАДАК Макар (11 років):

Президент, чому дуже дорогі операції? Безкоштовні операції, притулок для бідних, їжу для голодних!

 

ПЕТРИК Святослав (13 років):

Ну для початку зробити пенсію з 55 років, а не 65. Потім треба підвищити саму пенсію і людям похилого віку видавати землю (невеличкі участки ) та гроші на будівництво домів (ну а якщо вони мають, то на худобу).

 

Смертна кара

 

ЛАВРІНЕНКО Вероніка (11 років):

Господь вчив прощати, милувати. Люди зараз не дуже звертають увагу на те, що робив Ісус Христос і як милував Господь. Тому я вважаю, що людям, які зробили якийсь злочин, треба простити, але якщо ця людина ще раз скоїть цей злочин, не чіпайте її! Тому що Господь Ісус Христос казав: "Прощати треба 70 раз по 7". Якщо людина все одно робить погано, не чіпайте. Що з нею робити, вирішить Господь!!!

 

ЛУКАШЕНКО Роман (11 років):

Смерть - це неправильне рішення проблеми. Вироком для людини може бути штраф у вигляді грошей. А якщо людина ще зло зробить, то вже тільки тоді рішення має дійти до Суду. Я проти смерті!

 

ДАДАК Макар (11 років):

Смертну кару треба заборонити, тому що кожна людина має право жити, Бог створив людину не для того, щоб її вбивати, а для того, щоб вона жила, розпізнавала світ, робила світ кращим. А інші люди звинувачують невинну людину, тому що та, яка звунувачує, думає не про те, що буде з сім`єї тої людини, а вона думає про гроші, які вона заробить за то, що засудила людину, знайшла людину, яку вважають винною.

Злі люди засуджують несправедливо заради ГРОШЕЙ!!!

 

ХОМЕНКО Андрій (8 років):

Я зупиню смерну кару! Бо вона вбиває невинних людей!

 

КОТЄНЄВА Інесса (11 років):

Не треба кари. Христос простив грішницю. Так треба робити і нам.

 

ОХРІМЕЦЬ Андрій (9 років):

Заборонити смертні кари!

 

ВИШНЕВСЬКА Марія (8 років):

Я думаю, треба зупинити смертну кару усім, кожній людині треба прощати.

 

ДАНИЛОВА Марія (9 років):

Ні! Мені не подобається смертна кара. Не треба карати людей. Треба просто пояснити людям. І відпустити!

 

ПРЯДКА Богдана (7 років):

Я думаю, що справедливо.

 

ЦЮПА Настя (12 років):

На мою думку, смертну кару треба відмінити, тому що людина не має права відбирати життя у іншої людини. Якщо людина звершила теракт чи вбивство, то все одно люди не мають права забирати життя у цієї людини, бо тільки Бог може вирішити долю людини.

 

РАВЧУК Богдан (8 років):

Треба знайти людину. Навіть, якщо ти знайшов винного, це може бути не він. Не вбивай його! Для людини найцінніше - життя!

 

ГАВРИЛЮК Михайло (12 років):

Я вважаю, що треба відмінити смертну кару, бо люди повинні жити, це дуже жорстоко. Краще людину посадити за грати.

 

ДРАГУН Ростислав (9 років):

Я вважаю, що треба повернути смертну кару.

 

КАРПОВИЧ Семен (8 років):

Смертні кари не повинні бути на землі!

 

ЩИГОЛЬ Ілля (12 років):

У мене немає думки.

 

ЯЦКІВ Антон (12 років):

Смертна кара - це неправильне рішення проблеми. На мою думку, її потрібно відмінити. Але, якщо людина вкрала, або вбила, треба взяти з неї штраф, або, якщо людина знову це зробить, потрібно її посадити за грати, але ні в якому разі не вбивати.

 

ПЕТРИК Святослав (13 років):

Та потрібно усіх їх на виправні роботи... Наприклад, пожити, як християни,  у монастирі, може виправляться...  :)

 

Продаж зброї в магазинах

 

ДРАГУН Ростислав (9 років):

Я думаю, не можна продавати зброю, щоб люди не заподіяли шкоди один одному.

 

Ми всі рівні!

Гливінська Катя (12 років):

Шануйте кожну найменшу й найбільшу країну, кожного старця і дитину, яку ви бачите щодня!!  Шануйте вуличних собак і котів, адже вони брати наші молодші. Не забувайте про спасителів України і намагайтесь частіше з ними балакати й бачити!!  Ми всі одна родина... Просто відрізняємося якимись рисами, мовою... але ми у правах та можливостях по доступності маємо рівнятися, а не битися, яка країна Політично та Суспільно розвинена!

 


Що (або хто) для вас у житті найцінніше, найулюбленіше?
Заради чого (або кого) ви б могли ризикнути своїм життям?

 

Вероніка Лавриненко, 13 років:

Я би ризикнула собою заради своїх рідних та друзів. Також я би ризикнула заради своєї держави. Мої рідні та друзі заслужили те, щоб я могла заради них віддати життя.
 

Охрімець Філіп, 12 років:

Мені саме важливіше – це моя сім’я. Це моя радість, сміх, життя. Заради сім’ї я віддам себе в жертву. Я люблю свою сім’ю.
 

Антон Яцків, 13 років:

Я готовий принести себе в жертву заради батьків, родичів та найкращих друзів.


Митко Катя, 12 років:

Родина - адже ці люди завжди поруч, вони люблять тебе, дивляться за тобою. Батьківщина – адже ти в ній народився.


Самойленко Єлизавета, 11 років:

В житті кожної людини є цінності, які є найдорожчими для неї. Найважливішими цінностями є: здоров’я, щастя й любов. До найулюбленіших цінностей можна віднести ті справи, якими із задоволенням справляється людина. Наприклад – допомагати іншим, робити добрі справи. Але найціннішим для людини має бути Бог, бо вже він нам дає здоров’я, щастя, успіхи і все те, що нам дійсно потрібно.


Лавриненко Олександра, 8 років:

Мама, тато і сестра – моя родина і мій котик.


Мартинюк Ліза, 10 років:

Для мене у житті найцінніше – це батьки. Для мене у житті найулюбленіша – моя кішка Лілу. Для мене у житі найулюбленіша моя сестра Міла. Моїх батьків звати Аня і Саша.


Поліщук Оксана, 8 років:

Моє найулюбленіше – ходити у недільну школу. Мама, тато, брат і рибки. Ходити на гімнастику. Ще для мене найцінніший комп’ютер, тому що на ньому я бачу різну інформацію.

 

Головня Анжеліка, 9 років:

Найцінніші для мене родичі і сім’я, а ще Бог. Найулюбленіше для мене теніс, спорт і життя, здоров’я. А ще фільми.


Шведенко Ліза, 11 років:

Для мене найцінніша моя родина, яку я сильно люблю. Ще я ціную здоров’я і своє навчання. Для кожної людини або сім’ї є щось найулюбленіше. Головне не звинувачувати людину в тому, що їй подобається щось не таке, як тобі.


Йосифчук Ірина, 12 років: 

Для мене у житті найцінніше – це здоров’я, сім’я і любов. Найулюбленіше – це моя родина. У кожного своє найулюбленіше і найцінніше. Для моєї родини найцінніше – це благополуччя у сім’ї.


Коваль Любомир, 9 років:

Найцінніші для мене в житті батьки, які про мене піклуються, доглядають мене і хочуть, щоб зі мною було все добре. Я їм вдячний за їхню турботу й доброту, за те що вони роблять для мене все найкраще. Хочу перед ними вибачитись, що ображав їх або не слухався.


Довгошия Назар, 8 років:

Мама і тато, і брати – найцінніші, найулюбленіші у моєму житті . Бог найцінніший. Недільна школа найулюбленіша. Комп’ютер теж цінний, бо в ньому можна найти різну інформацію. Природа найцінніша і найулюбленіша.
 

 

Версія для друку

© 2011-2017 Дитяча недільна школа "Чадо"
Розробка © 2011-2017 Юрій Зінькевич
Дизайн © 2011 Анна Рибак