Галина Малик. «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії»

Галина Малик

НЕЗВИЧАЙНІ ПРИГОДИ АЛІ В КРАЇНІ НЕДОЛАДІЇ

Питання до тексту:

1. Чому і як Аля потрапила до казкової країни Недоладії?

2. Що це за країна? З чого вона була побудована?

3. Які риси характеру властиві Алі?

4. Чим дивувала Аля жителів казкової країни?

5. Як Алі вдалося повернутися додому?

6. Чому інші жителі Недоладії не захотіли вибратися з країни?

Християнський погляд:

1. Поміркуймо над казкою з християнського погляду. Які гріхи та чесноти поєдналися в характері головної героїні?

2. Яка чеснота протилежна ліні? Чи здобуває її Аля?

3. Як можна, на ваш погляд, позбутися ліні й байдужості?

4. Прокоментуйте фразу з подячного акафісту: «Слава Тобі за животворну силу труда!»:

- чому праця животворить, одухотворяє людину?

- чому, на Вашу думку, монахам дано заповідь «молитися й трудитися»? Як це організовує їхнє духовне життя?

5. Чого не мав Недочеревик?

6. Чому саме душа є такою важливою?

7. Що таке душа: а) як про це сказано в тексті? б) дайте власне визначення поняттю.

8. Перелічіть позитивні й негативні риси характеру героїв: Алі, Недороля, Недочеревика.

9. Яка основна негативна риса Недороля? Чого він боїться?

10. Як Ви розумієте поняття страху?

Зверніть увагу.

Страх може бути різним. По-перше, страх ми бачимо в опозиції до любові. Адже той, хто осягнув Любов, здобув віру, боятися не може. Пригадаймо, скажімо, що якби наша віра була сильною, ми б ходили по воді, як Сам Христос. Коли ми любимо Бога і твердо уповаємо на Нього, то ніякі обставини нам не страшні.

По-друге, існує поняття страху Божого. Чому ми повинні боятися Бога, якщо Він є Любов, Він милостивий і Сам прийшов на землю, щоб спасти нас? Це страх відступити від Бога, не виконати Його заповідей, ослухатися Його повелінь. Ми боїмося образити Господа нашими гріховними діями і тим розіпнути Його…

11. Як у казці виражено думку, що всі справи потрібно завершувати, доводити до кінця? Чи погоджуєтеся Ви з цим твердженням?

12. Що зробила Аля, повернувшись додому? Про що це свідчить? Яку її чесноту це ілюструє?

13. Яка ідея твору?

14. Дайте відповідь на риторичне питання, поставлене автором у кінці казки.

Читати текст:

НЕЗВИЧАЙНІ ПРИГОДИ АЛІ В КРАЇНІ НЕДОЛАДІЇ

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

у якому починаються чудеса

Аля грюкнула кімнатними дверима і притулила долоні до гарячих щік.

Ой, як соромно! Як негарно все вийшло!

Ще місяць тому надумала вона вишити рушничка для бабусі, до її дня народження. І нитки підібрала, і рушничок білий знайшла, і навіть перший хрестик зробила. А потім їй усе набридло.

Дівчинка відіклала роботу й подумала: «Завтра дошию!» Назавтра часу у неї не знаїшлося. А згодом вона й зовсім забула про вишивку. Їй навіть здалося, що рушничок давним-давно вишитий!

Тому, коли сьогодні всі поздоровляли бабусю, Аля була певна, що дарує рушничка з вишитими червоними півнями.

Бабуся розгорнула пакунок, і тут всі побачили біле полотно з маленьким хрестиком у куточку та лялечку червоних ниток.

— Що це? — здивувалася бабуся.

— Це… це… вишиваний рушничок… — ледве вимовила Аля і почервоніла, як ті нитки.

А тато глянув на неї й стиха мовив:

— Ех ти!

І тоді Аля втекла до своєї кімнати.

Ох, як негарно все вийшло!

Потроху дівчинка заспокоїлася. Вона чекала, що за нею от-от хтось прийде, бо час сідати до святкового столу! Але ніхто не прийшов. Спочатку Алі стало нудно, а потім вона розсердилася. «То ви такі! — сказала вона сама собі. — Ось візьму голку і навишиваю вам сто півників, щоб ви не думали!..»

— Цілих сто! — голосно промовила вона.

— Еге ж, рівнесенько сто! — повторив хтось за її спиною. Першої миті Аля зраділа, бо вирішила, що по неї таки прийшли. Але таким голосом ні тато, ні мама і ніхто з її знайомих не розмовляє! Він був якийсь неживий, безбарвний і дуже неприємний — ніби цвяшком дряпали по склу.

Аля обернулася і…

— Хто тут? — прошепотіла вона.

На плінтусі сидів маленький чоловічок у довгому, майже до п'ят, піджачку з широкими кишенями. На голові у чоловічка червонів ковпачок. А на ногах у нього були величезні черевики із червоними шнурівками.

Аля заніміла. А чоловічок поважно вийняв з однієї кишені окуляри, з другої — якогось папірця і почав уважно читати, водячи по рядках вказівним пальцем.

— Так, так, усе правильно! — задоволено мовив він. — Сьогодні ця дівчинка не завершила соту справу. Якраз стільки, скільки треба…

Чоловічок не доказав, бо Аля вже встигла на той час отямитись. Вона запхнула у кишеньку нитки, які ще тримала в руці, і хотіла накрити чоловічка долонькою, наче коника. Але він побачив занесену над собою руку — і вмить опинився на люстрі. Зручно вмостився на краєчку, звісивши ноги у величезних черевиках.