Тарас Шевченко "За сонцем хмаронька пливе", "Садок вишневий коло хати"
1. Які настрої та почуття викликає у Вас поезія «За сонцем хмаронька пливе»?
2. Коли серце ліричного героя говорить із Богом? Як?
3. Що відчуває ліричний герой?
4. Як пов’язані зовнішні реалії, змальовані автором у поетичному тексті, та внутрішні, духовні переживання?
5. Поміркуйте, що може символізувати туман?
6. Як називається стан людини, коли вона спостерігає навколишній світ і підноситься у стан молитви?
7. Що, на Вашу думку, є більш корисним та цінним – споглядання чи діяльність? Чому?
8. Які приклади споглядального та діяльнісного способу життя Вам відомі?
9. Які настрої та почуття викликає у Вас поезія «Садок вишневий коло хати»?
10. Які образи змальовані в цій поезії?
11. Які твори з української літератури, у яких змальовано сад, Вам відомі?
12. Символом чого сад є в християнстві?
13. Як у тексті «Садок вишневий коло хати» поєднано образи саду й родини? Про що це свідчить?
14. Що таке родина, на Вашу думку? Чому сім’ю називають малою Церквою?
15. Чому, на Вашу думку, автор невербально апелює до поняття батьківщини через сім’ю?
16. Які цінності повинні утверджуватись у родині, сім’ї?
17. Якими художніми засобами автор передає ліричний настрій у цьому поетичному тексті?
ЗА СОНЦЕМ ХМАРОНЬКА ПЛИВЕ...
За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає
І сонце спатоньки зове
У синє море: покриває
Рожевою пеленою,
Мов мати дитину.
Очам любо. Годиночку,
Малую годину
Ніби серце одпочине,
З богом заговорить...
А туман, неначе ворог,
Закриває море
І хмароньку рожевую,
І тьму за собою
Розстилає туман сивий,
І тьмою німою
Оповиє тобі душу,
Й не знаєш, де дітись,
І ждеш його, того світу,
Мов матері діти.
САДОК ВИШНЕВИЙ КОЛО ХАТИ...
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сім’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дaє.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.
Автор уроку - викладач недільної школи "Чадо"
Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря м. Києва
Бойко Ольга
Версія для друку
