* * *
Мій Господи, Ти – сонце доброти,
Вклоняюся Твоїй святій любові,
Не можу я до Тебе не іти,
Співаючи псалми у рідній мові.
Уста мої не знають німоти,
Не дай змішатися в грісі-полові,
Не дай пролитися невинній крові,
Скріпи мене цілого, освяти!
Вже сивина торкнулася, як трунок.
Вже зір не той і сил блідий рисунок.
І де знайду зцілющий я напій?
Хоч літ моїх стихає веретено,
Та в серці Ти гориш – моє знамено,
З Тобою не програю жодний бій.