(1873 - 1938)
український поет, прозаїк, музейний діяч; геолог
ХВАЛА
Хвала Тобі, хвала – за хвилі, що рокочуть,
Що грають ласкою довічної краси,
Хвала за ясний день, за тихий гомін ночі,
За розкіш ранньої й вечірньої роси.
Заутра чую глас – я ложе покидаю,
І в хмарах золотих я одсвіт Твій ловлю,
Дивуюсь і молюсь, і ночі сон згадаю,
І серцем зрадуюсь, і знов Тебе хвалю. ...
Простір ланів моїх, німих, широкополих,
В чужині згадую – і тихо сльози ллю;
Кому мій тихий жаль, кому сльоза неволі,
Душею ясною кого в той час хвалю? ...
І знов, і знов, і знов – від ранку і до ранку
Я чую серця труд, сльозу Твоїх очей,
Уста мої горять, палають без устанку,
І лине знов хвала в пітьмі німих ночей...
За пісню вольную – хвала Тобі, хвала,
За думу гордую високого чола,
За ласку чар німих, нудьгу ночей минулих,
За сумний перебір навіки струн заснулих.
Далеко там, за лоном океана,
З висот Твоїх німих я чую глас органа,
Тобі, превишньому, несуть Твоє осанна...
Хвала Тобі, хвала – за хвилі, що рокочуть,
Що грають ласкою довічної краси,
Хвала за ясний день, за тихий гомін ночі,
За розкіш ранньої й вечірньої роси.