* * *
Весна. Квітують вишні у саду.
Прийшла пора свята, благословенна.
Люблю тебе, красиву й молоду.
Кохана,
Наречена.
Спливли вінки Купала по річках,
Війнуло літо духом рути-м’яти.
Люблю тебе із сином на руках,
Дружина,
Мати.
Снігами обрій замете зима,
Спливуть літа, як води лазурові.
В житті нічого кращого нема
Од ніжності,
Любові.
Нема. Не буде. Зроду не було.
Тому безсмертна у віках людина.
Схили до мене лагідно чоло,
Люблю тебе,
Єдина.
* * *
Коли ти їхала до мене,
Коли до тебе я спішив,
І шум гаїв, і шелест нив –
Усе було благословенне.
Коли мене ти залишала,
Коли в дорогу я рушав, –
У круговерті днів і справ
Душа терзалась і страждала.
Життя здавалося тоді
Не вартим праці і старання.
Але надходив час вертання,
І я знаходив у тобі
Усе, чого не зміг знайти,
Сходивши всі шляхи й світи.