Обрати школу:

Навіщо Бог посадив у раю дерево пізнання добра і зла?

 

Діти питають у Бога

"Боже, навіщо Ти посадив у раю дерево пізнання добра і зла? Хіба Ти не знав, що з того вийде? Ти ж всезнаючий!"
(Святослав, 12 років)

 

Суть питання полягає в тому, чи від Бога зло? Фраза «Бог посадив дерево, плоди якого заключали в собі зло» може наводити на думку, що саме Бог заклав зло у природу і тим спокусив людину. Погодитися з таким твердженням, або відкинути його – означає зрозуміти, Який Бог по суті Своїй? Які дії є в Його Дусі, а які ні?

1)   Про те, Який Бог, говорять нам Його властивості: вічний, всюдисущий, незмінний, всезнаючий, всемогутній, всеблаженний, благий і праведний. Всеблаженний і благий означає, що Бог – абсолютне добро і добром наповнює усе творіння. Отже, зла немає в Ньому і не було в Його творінні при створенні.

 

2)   Звідки ж зло взялося в райському дереві? Згадаймо момент появи зла – перший день творіння: «На початку Бог створив небо і землю (духовні і фізичні закони всесвіту) та відділив світло від темряви». Звідки з`явилася темрява? Не сказано, що Бог створив світло та темряву. Світло і є Бог. А темрява – Його відсутність. Відділення світла від темряви, як стверджують деякі богослови, це натяк на катастрофу, що сталася в духовному світі – затьмарення найсвітлішого янгола. Отже, зло виникло на самому початку творення ще до появи раю та людини. І полягало зло у бажанні янгола стати богом у духовній сфері, тобто правити світом за своїми власними духовними законами, протилежними Божим.

Таким чином, зло – це не те, що було створено, а те, що стало з творінням, коли воно не прийняло Бога. Зло – це стан живої душі, в якій немає духа Божого.

Грубо кажучи, добро – це правильний (здоровий) стан душі, а зло – неправильний (хворий).

Чому диявол став злим? Тому що він, як і всі янголи, мав свободу думки і міг самостійно сприймати і оцінювати світ, себе у світі, та міг вільно приймати рішення стосовно свого місця у світі. Відчувши свою могутність, він відчув себе рівним Богові. І Творець став йому заважати, тому що з Творцем він бути богом не міг. Заздрість витіснила з нього Божий дух, а отже, змінилася його природа, Світло в ньому згасло. Його безбожний дух і став – злом.

Таким чином, стверджувати, що зло було створено, не можна. Богом були створені духовний світ (янголи) і духовні закони (Божа мораль). А от підміна духовних законів на власні, зміна критеріїв моралі стало – злом.

Не зовсім коректно також порівнювати добро і зло із духовними «+» та «-» і в цьому сенсі говорити, що «Бог - це плюс, а диявол - це мінус». Бог не в цій формулі, Він над нею. Позитивне чи негативне може бути ставлення до Бога, тому точніше добро і зло порівнювати із логічною дуальною парою «так» і «ні». Творіння каже Богові «так» чи «ні». І тоді умовна формула добра і зла виглядає наступним чином:

«Я кажу Богу "так" – це добро, я кажу Богу "ні" – це зло».
 

3)   Щодо «дерева пізнання добра і зла». Сенс його криється у назві.

«Дерево…». Віддавна існує два підходи трактування Священного Писання: буквальний (антиохійська школа) і алегоричний (олександрійська школа). Згідно буквальному тлумаченню, дерево – це реальне дерево, плоди – реальні плоди. Але в такому випадку у гріхопадінні матеріальний плід вплинув на плоть людини і тоді ми повинні говорити про хімію і фізику процесу. Натомість подія відбулася очевидно в духовній площині, тому більш виправдане бачення дерева як символа чогось. Чого?

«…пізнання». Ясно, що будь-яке звичайне дерево не має відношення до пізнання. До пізнання має відношення тільки одне «дерево», яке забезпечує цей процес – людський мозок з його «стовбуром» і «кроною». Тому можна припустити, що за символікою дерева може критися найважливіший в людині орган, який забезпечує поєднання двох світів: духовного (думки, свідомості) і тілесного.

«…добра і зла». Критерій моралі. Визначення духовного напрямку.

  • «Дерево життя» - це напрям духовного розвитку людства, в якому Божий критерій моралі свідомістю людини мав би визнаватися і сприйматися як свій.
  • «Дерево пізнання добра і зла» - напрям, в якому Божий духовний кодекс ставився свідомістю людини (через вплив сатани) під сумнів, заперечувався і висувався свій, альтернативний.

Проголошуючи власні духовні закони (перебираючи на себе функції Творця), людина ставала «як бог-законотворець» («Ось, Адам став як один з Нас, знаючи добро і зло» (Бут. 3:22)), але людський моральний кодескс направляв розвиток історії хибним шляхом.

 

4)    Отже, якщо міркувати таким чином, то два райських дерева являли собою два можливих напрями розвитку людської свідомості:

  • гармонійний розвиток у Божому дусі (безкінечне уподібнення Творцю);
  • розбалансований стан впливу на свідомість не тільки Божого духу, але і духу зла (можливість уподібнення як Творцю, так і дияволу. При цьому неможливість звільнитися від впливу диявола, бо його вплив агресивний, і небезпека повністю втратити дух Божий, бо він (зберігаючи свободу) себе не нав`язує).

 

5)    Вільний вибір між цими двома шляхами забезпечувала основна властивість людської свідомостісвобода. Тому свобода думки і прийняття рішень була у людини і до обрання одного з цих двох шляхів, і після обрання останнього, оскільки в ньому зберігається дуальність добра і зла. Навіть на хибному шляху Господь не покинув нас сам на сам зі змієм, що звив гніздо у гіллястій кроні наших мізків, Він Сам залишився з нами!

Вільне прийняття рішення грішною людиною звернути з хибного шляху на істинний отримує підтримку Божого духу і обіцянку звільнити свідомість людини від диявольського впливу та повернути можливість безкінечного і безперешкодного духовного розвитку - вічне життя.

 

6)    Як бачимо, на всіх етапах початку людської історії Творець по-батьківськи вболівав, підтримував і направляв людину, не зазіхаючи при цьому на її духовну свободу.

Не Бог заради сюжетної інтриги задумав два шляхи розвитку для людства – вони виникли самі в момент розколу духовного світу, тоді вибір перед людиною неминучо постав.

 «Посадивши» два дерева, Творець не спокушав людину на інші шляхи, як іноді вважається, а навпаки, розгортав перед свідомістю людини обидва вже наявні шляхи в усій їх очевидності, з їх наслідками, тим полегшуючи обов`язковий вибір і закликаючи обрати правильний шлях.

Не хотів Господь для людини долі вигнанця і страдника, тому і попереджав про наслідки.
Для людини був уготований зовсім інший шлях розвитку – удосконалення і щастя.

 

7)   Людині потрібно було тільки довіритися Богу…

 

Вчитель недільної школи "ЧАДО"
Наталія Ващенко
 

Версія для друку

© 2011-2024 Дитяча недільна школа "Чадо"
Розробка © 2011-2024 Юрій Зінькевич
Дизайн © 2011 Анна Рибак